Батькам про мовлення дітей старшого дошкільного віку

Понеділок, Жовтень 8, 2018

 

Швидко проминув час і ваші, ще вчора - малесенькі дітлахи, незабаром вирушать у своє перше самостійне плавання. Тому хочеться звернутися саме до батьків майбутніх першокласників : не гайте даремно часу, якщо ви ще щось не встигли в підготовці до школи, обов’язково зверніть на це увагу і допоможіть своїй дитині оволодіти тими знаннями і навичками, які вона з тих чи інших причин ще не осилила, адже краще зробити все вчасно, ніж потім наздоганяти.

Зокрема це стосується і мовлення дитини. На що звернути увагу?

На цьому життєвому етапі триває вдосконалювання всіх сторін мовлення дитини. Усе чистішою стає вимова, більш розгорнутими фрази, точніше висловлення. Дитина не тільки виділяє істотні ознаки в предметах і явищах, але й починає встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними. Маючи досить розвинене активне мовлення, дошкільник намагається розповідати й відповідати на питання так, щоб  його слухачам було ясно й зрозуміло, що він їм хоче сказати. Одночасно з розвитком самокритичного відношення до свого висловлення в дитини з'являється й більше критичне відношення до мовлення однолітків. При описі предметів і явищ дитина робить спроби передавати до них своє емоційне відношення. Збагачення й розширення словника здійснюється не тільки за рахунок ознайомлення з новими предметами, їхніми властивостями і якостями, новими словами, що позначають дії, але й за рахунок назв окремих частин, деталей предметів, за рахунок використання нових суфіксів, префіксів, які діти починають широко вживати. Все частіше в мовленні дитини з'являються узагальнюючі іменники, прикметники, що позначають матеріал, властивості, стан предметів.

За рік словник збільшується на 1000 — 1200 слів. Незважаючи на значне розширення лексики, дитина ще далека від вільного користування словами. Гарною перевіркою й показником оволодіння словником є вміння дітей підбирати протилежні за змістом слова (антоніми): іменники (вхід — вихід), прикметники (гарний — поганий), прислівники (швидко — повільно), дієслова (говорить — мовчить); добирати найбільшу кількість прикметників до іменників (Який може бути дощ?— Холодний, сильний, грибний, дрібний, короткочасний), прислівників (Як може говорити хлопчик?— Швидко, добре, повільно, чітко, тихо, голосно й т.д.); добирати близькі за змістом слова - синоніми (наприклад, до слова ходити- йти, крокувати, тупотіти й т.д.).

Удосконалювання зв'язного мовлення неможливе без оволодіння граматично правильним мовленням. На шостому році дитина опановує граматичним ладом і користується ним досить вільно. У цьому віці речення в структурному відношенні значно ускладнюються не тільки за рахунок простих речень, але й складних, зростає їхній обсяг. Усе рідше дитина допускає помилки в узгодженні слів, у відмінкових закінченнях іменників і прикметників, часто правильно вживає родовий відмінок іменників у множині (вікон, ламп, олівців). Вона легко утворює нові іменники й інші частини мови за допомогою суфіксів (учить дітей — учитель, читає книги — читач, будує будинок — будівельник), утворює прикметники від іменників (ключ від заліза — залізний). У дитини шостого року життя вдосконалюється зв'язне, монологічне мовлення. Вона може без допомоги дорослого передати зміст невеликої казки, оповідання, мультфільму, описати ті або інші події, свідком яких вона була. Прагнучи до того, щоб слухачам її висловлення було правильно зрозуміле, дитина досить охоче пояснює деталі свого оповідання, спеціально повторює окремі його частини.

 На шостому році життя м'язи артикуляційного апарату досить зміцніли й діти здатні правильно вимовляти всі звуки рідної мови. Однак у деяких дітей у цьому віці ще тільки закінчується правильне засвоєння шиплячих звуків, звуків л, р. У спілкуванні з однолітками й дорослими діти користуються помірною гучністю голосу, але в міру необхідності здатні говорити голосніше й тихіше, тобто можуть порівнювати гучність свого висловлення з урахуванням відстані до слухача, характеру висловлення.

У повсякденному спілкуванні діти користуються помірним темпом, але при переказах мовлення дітей часто вповільнене за рахунок тривалих необґрунтованих затримок, пауз. Однак у моменти емоційного підйому, будучи під враженням переглянутого фільму, прочитаної казки, вони в процесі висловлення часто не в змозі проконтролювати своє мовлення й говорять голосніше й швидше звичайного.

Вимова шестирічних дітей мало чим відрізняється від мовлення дорослих, труднощі відзначаються лише в тих випадках, коли в мовленні зустрічаються важкі для вимови нові слова або слова, насичені сполученнями звуків, які, вимовляючи, вони ще недостатньо чітко диференціюють, наприклад, звуки с і ш. Але до семи років, за умови систематичної роботи над вимовою, діти й із цим цілком добре справляються.